наушник
НАУ́ШНИК, а, ч., прост.
Той, хто передає, нашіптує кому-небудь щось (перев. плітки).
Один хлопець-наушник зараз і доніс, що у мене голубеня за пазухою (з мемуарної літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- наушник — Наушник, -ка м. Наушникъ (у шапки). Словник української мови Грінченка