1. Словник української мови Грінченка

незрячий

Незря́чий, -а, -е

Слѣпой, невидящій; невѣжественный. Знову шкуру дерете з братів незрячих, гречкосіїв. Шевч. 211.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. незрячий — (який не бачить) сліпий, невидючий, темний. Словник синонімів Полюги
  2. незрячий — незря́чий прикметник Орфографічний словник української мови
  3. незрячий — див. сліпий Словник синонімів Вусика
  4. незрячий — -а, -е. 1》 Позбавлений здатності бачити; сліпий. || Який свідчить про те, що хтось не бачить. || у знач. ім. незрячий, чого. ч.; незряча, -чої, ж. Сліпа людина. 2》 перен. Який не розуміє, не помічає того, що відбувається. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. незрячий — НЕЗРЯ́ЧИЙ, а, е. 1. Позбавлений здатності бачити; сліпий, невидючий, невидющий. [Передерій (намацуючи ціпком дорогу, йде праворуч):] О, доле, доле! Для чого ж мені Незрячому ти серце розпалила?.. (І. Словник української мови у 20 томах
  6. незрячий — СЛІПИ́Й (про людину, тварину або очі — який не бачить через пошкодження зору), НЕЗРЯ́ЧИЙ, НЕВИДЮ́ЧИЙ (НЕВИДЮ́ЩИЙ), ТЕ́МНИЙ (про людину); СЛІПОНАРО́ДЖЕНИЙ, СЛІПОРО́ДИЙ розм., СЛІПОРО́ДНИЙ розм., СЛІПОРОЖДЕ́ННИЙ заст., книжн. Словник синонімів української мови
  7. незрячий — Незря́чий, -ча, -че Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. незрячий — НЕЗРЯ́ЧИЙ, а, е. 1. Позбавлений здатності бачити; сліпий. [Передерій (намацуючи ціпком дорогу, йде праворуч):] О, доле, доле! Для чого ж мені Незрячому ти серце розпалила?.. (Коч. Словник української мови в 11 томах