ночник

Ночни́к, -ка́

м.

1) Луна. Сосниц. у. Чуб. І. 9.

2) Бѣсъ. Ночник тебе уплодив. Ном. № 3578.

3) Ночной сторожъ возлѣ лошадинаго табуна. Маріупольск. у. Залюбовск. см. нічник.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me