1. Словник української мови Грінченка

обезглуздіти

Обезглуздіти, -дію, -єш

гл. Потерять разсудокъ, ошалѣть, рехнуться. Наталка так обезглузділа, що любить запропастившагось Петра. Котл. Н. П. 374.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обезглуздіти — обезглу́здіти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. обезглуздіти — -ію, -ієш, док., розм. Утратити глузд, розум; стати безглуздим, дурним. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. обезглуздіти — ОБЕЗГЛУ́ЗДІТИ, ію, ієш, док., розм. Утратити глузд, розум; стати безглуздим, дурним. – Та помовч уже, Трохиме, – не втерпіла бабуся. – .. Не долю й нечистого, а зайву чарку винувать. Через неї обезглузділи обоє (М. Стельмах). Словник української мови у 20 томах
  4. обезглуздіти — ЗДУРІ́ТИ розм. (втратити здатність ясно сприймати, розсудливо міркувати, діяти і т. ін.), ОДУРІ́ТИ розм., ОБЕЗГЛУ́ЗДІТИ розм., ОЧМАНІ́ТИ розм., ОЧАМРІ́ТИ розм., ОЧМАРІ́ТИ розм., ЗАЧМЕЛІ́ТИ розм., ОШАЛІ́ТИ розм., ОЧУМІ́ТИ розм., УЧА́ДІТИ (ВЧА́ДІТИ) розм. Словник синонімів української мови
  5. обезглуздіти — ОБЕЗГЛУ́ЗДІТИ, ію, ієш, док., розм. Утратити глузд, розум; стати безглуздим, дурним. — Та помовч уже, Трохиме, — не втерпіла бабуся. — ..Не долю й нечистого, а зайву чарку винувать. Через неї обезглузділи обоє (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 84). Словник української мови в 11 томах