1. Словник української мови Грінченка

обертання

Оберта́ння, -ня

с.

1) Поворачиваніе, оборачиваніе.

2) Превращеніе.

3) Превращеніе (именованныхъ чиселъ). Кон. Ар. 2, 17.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обертання — оберта́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. обертання — [обеиртан':а] -н':а Орфоепічний словник української мови
  3. обертання — -я, с. Дія за знач. обертати і обертатися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. обертання — ОБЕРТА́ННЯ, я, с. Дія за знач. оберта́ти і оберта́тися. Кожна частка дзиги рухається по колу у площині, перпендикулярній до осі обертання (з наук.-попул. літ.); При обертанні навколо Сонця Земля протягом року описує замкнену криву лінію (з наук.-попул. Словник української мови у 20 томах
  5. обертання — Оберта́ння, -ння, -нню, в -нні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. обертання — ОБЕРТА́ННЯ, я, с. Дія за знач. оберта́ти і оберта́тися. Кожна частка дзиги рухається по колу у площині, перпендикулярній до осі обертання (Цікава фізика.., 1950, 73); При обертанні навколо Сонця Земля протягом року описує замкнену криву лінію (Рад. Укр. Словник української мови в 11 томах