1. Словник української мови Грінченка

обмерлий

Обмерлий, -а, -е

Обмершій, впавшій въ обморокъ. Її принесли додому обмерлу. Мир. Пов. І. 171.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обмерлий — обме́рлий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. обмерлий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до обмерти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. обмерлий — ОБМЕ́РЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до обме́рти. Позаду ще тупотіли коні, і обмерла Христя причаїлась у траві (Панч, Гомон. Україна, 1954, 124); *У порівн. Мов обмерла, скрутнулась вона на місці… і стрілась очима з тою кінською головою, на яку боялась глянути (Коцюб., І, 1955, 279). Словник української мови в 11 томах
  4. обмерлий — ОБМЕ́РЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до обме́рти. * У порівн. Мов обмерла, скрутнулась вона на місці... і стрілась очима з тою кінською головою, на яку боялась глянути (М. Коцюбинський); // у знач. прикм. Позаду ще тупотіли коні, і обмерла Христя причаїлась у траві (П. Панч). Словник української мови у 20 томах
  5. обмерлий — НЕПРИТО́МНИЙ (який утратив свідомість), ЗНЕПРИТО́МНІЛИЙ, БЕЗТЯ́МНИЙ, БЕЗПА́М'ЯТНИЙ розм.; ЗОМЛІ́ЛИЙ (ЗІМЛІ́ЛИЙ), ОБМЕ́РЛИЙ (який зомлів). Катря смикнула двері й, зойкнувши, кинулась у хату до Орисі, що непритомна лежала на долівці (А. Словник синонімів української мови