обметиця
Обметиця, -ці
ж.
1) Остатки муки на жерновахъ и ящикѣ, покрывающемъ ихъ, обыкновенно обметаемые. ухопив як собака обме́тиці. Потерпѣлъ неудачу. Ном. № 12156.
2) Родъ вышивки. Шух. I. 155, 156.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обметиця — обме́тиця 1 іменник жіночого роду рештки борошна розм. обме́тиця 2 іменник жіночого роду вид вишивки Орфографічний словник української мови
- обметиця — див. залишок Словник синонімів Вусика
- обметиця — -і, ж., розм. Рештки борошна, що їх обмітають із млинового каменя, а також борошняний пил, що осідає у млині. Великий тлумачний словник сучасної мови
- обметиця — ОБМЕ́ТИЦЯ, і, ж., розм. Рештки борошна, які обмітають з млинового каменя, а також борошняний пил, що осідає у млині. Новий хазяїн.. наш дає донесхочу пійла з обметиці та висівок (Н.-Лев., III, 1956, 298). ◊ Ухопи́в, як соба́ка обме́тиці — зазнав невдачі. Словник української мови в 11 томах
- обметиця — ОБМЕ́ТИЦЯ¹, і, ж., розм. Рештки борошна, які обмітають з млинового каменя, а також борошняний пил, що осідає у млині. Під припічком, долі, Да там куца собака обметницю їла (з народної пісні); Новий хазяїн .. Словник української мови у 20 томах
- обметиця — Обме́тиця, -ці, -цею Правописний словник Голоскевича (1929 р.)