обміркувати
Обмірко́вувати, -вую, -єш
сов. в. обміркува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Обдумывать, обдумать. Вона й зробить усе, і догледить усього, і обміркує все. МВ. ІІ. 19.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обміркувати — обміркува́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- обміркувати — див. обмірковувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- обміркувати — ОБМІРКУВА́ТИ див. обмірко́вувати. Словник української мови в 11 томах
- обміркувати — ОБМІРКУВА́ТИ див. обмірко́вувати. Словник української мови у 20 томах
- обміркувати — ОБГОВО́РЮВАТИ що (обмінюватися поглядами, міркуваннями з ким-небудь з приводу чогось), ОБМІРКО́ВУВАТИ, ОБРАХО́ВУВАТИ рідше, ОБМОВЛЯ́ТИ заст., ОБСУ́ДЖУВАТИ діал.; ОБСМО́КТУВАТИ розм. (надто детально). — Док. Словник синонімів української мови