оборуч
Обо́руч
нар. = обіруч. Підняв його оборуч. О. 1862. VIII. 9.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- оборуч — присл., діал. Те саме, що обіруч. Великий тлумачний словник сучасної мови