1. Словник української мови Грінченка

обпарювати

Обпарювати, -рюю, -єш

сов. в. обпарити, -рю, -риш, гл. Опаривать, опарить.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обпарювати — обпа́рювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. обпарювати — -юю, -юєш, недок. обпарити, -рю, -риш, док., перех. Те саме, що обшпарювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. обпарювати — ОБПА́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБПА́РИТИ, рю, риш, док., перех. Те саме, що обшпа́рювати. Як нагрів [хлопець] окріп, як линув туди в діжку, — в ту, де піп сидить під вовною, — обпарив попа, а сам мерщій на поле (Укр.. Словник української мови в 11 томах
  4. обпарювати — ОБПА́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБПА́РИТИ, рю, риш, док., кого, що. Те саме, що обшпа́рювати. Як нагрів [хлопець] окріп, як линув туди в діжку, – в ту, де піп сидить під вовною, – обпарив попа, а сам мерщій на поле (з казки); Все життя працював [Василь]... Словник української мови у 20 томах
  5. обпарювати — ОБВАРИ́ТИ (облити окропом; обпекти окропом, гарячою парою тощо), ОБПА́РИТИ (ОПА́РИТИ рідше), ПОПА́РИТИ, ОБШПА́РИТИ (ОШПА́РИТИ) розм., ПРОШПА́РИТИ рідше, СПА́РИТИ рідше; ЗВАРИ́ТИ рідше (тільки про частини тіла). — Недок. Словник синонімів української мови
  6. обпарювати — Обпа́рювати, -па́рюю, -па́рюєш; обпа́рити, -па́рю, -па́риш; обпа́р, -па́рте і опа́рювати, опа́рити опа́рювати і обпа́рювати, -рюю, -рюєш; о(б)па́рити, -парю, -па́риш, -па́рять; о(б)па́р, -па́рте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)