образливий

Образли́вий, -а, -е

1) Оскорбительный.

2) Обидчивый.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. образливий — (який завдає образи) вразливий, прикрий, кривдний, (болісно відчуває образу) недоторканний. Словник синонімів Полюги
  2. образливий — обра́зливий прикметник Орфографічний словник української мови
  3. образливий — (вираз) кривдний, зневажливий, уразливий, пашквільний; (легко ображуваний, хто) недоторканий, діткливий. Словник синонімів Караванського
  4. образливий — -а, -е. 1》 Який завдає образи, який виражає або містить образу. 2》 Який легко ображається, чутливий до образи. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. образливий — ОБРА́ЗЛИВИЙ, а, е. 1. Який завдає образи, який виражає або містить у собі образу. О. Артемій і Сусана Уласівна неначе ще виразніше почули в просторій світлиці образливу фразу (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  6. образливий — ОБРА́ЗЛИВИЙ, а, е. 1. Який завдає образи; який виражає або містить у собі образу. О. Артемій і Сусана Уласівна неначе ще виразніше почули в просторій світлиці образливу фразу (І. Словник української мови у 20 томах
  7. образливий — ДОШКУ́ЛЬНИЙ (про слово, висловлення — який глибоко вражає, ображає, сильно діє на когось у негативному плані), ДІТКЛИ́ВИЙ (ДОТКЛИ́ВИЙ), БЕЗПОЩА́ДНИЙ, В'Ї́ДЛИВИЙ (УЇ́ДЛИВИЙ), ЇДКИ́Й, ЯДУ́ЧИЙ, ЯДУ́ШЛИВИЙ, ЯДУ́ШНИЙ, УЩИ́ПЛИВИЙ, РІЗКИ́Й, ХЛЬОСТКИ́Й... Словник синонімів української мови
  8. образливий — Обра́зливий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)