обрубина
Обру́бина, -ни
ж.
1) Въ деревянной стѣнѣ хаты: верхнее бревно, которымъ заканчивается стѣна. Шух. I. 91.
2) Каждый изъ брусьевъ, въ которыхъ въ меньницѣ укрѣпленъ нижній жерновъ. Лебед. у. (Залюб). Мик. 481.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обрубина — ОБРУ́БИНА, и, ж. 1. Верхня колода у кладці стіни. 2. Кожний із брусків, на яких у млині закріплено нижнє жорно. Словник української мови у 20 томах