обрубина
ОБРУ́БИНА, и, ж.
1. Верхня колода у кладці стіни.
2. Кожний із брусків, на яких у млині закріплено нижнє жорно.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обрубина — Обру́бина, -ни ж. 1) Въ деревянной стѣнѣ хаты: верхнее бревно, которымъ заканчивается стѣна. Шух. I. 91. 2) Каждый изъ брусьевъ, въ которыхъ въ меньницѣ укрѣпленъ нижній жерновъ. Лебед. у. (Залюб). Мик. 481. Словник української мови Грінченка