1. Словник української мови Грінченка

оповідати

Оповіда́ти, -да́ю, -єш

гл. Разсказывать, повѣствовать. До серця твого будуть казати і жаль правдивий оповідати. Чуб. V. 376. Апостоли оповідали йому, що творили. Єв. Л. IX. 10.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оповідати — оповіда́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. оповідати — Розповідати, розказувати, (почуте) переказувати, переповідати; (казку) казати, (байку) флк. баяти. Словник синонімів Караванського
  3. оповідати — див. говорити Словник синонімів Вусика
  4. оповідати — -аю, -аєш і заст. оповідувати, -ую, -уєш, недок., оповісти, -ім, -іси; мин. ч. оповів, -віла, -віло; док., перех. і неперех. Повідомляти щось про кого-, що-небудь, описувати; передавати словами бачене, пережите і т. ін.; розповідати. || Переказувати що-небудь прочитане або почуте. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. оповідати — ОПОВІДА́ТИ, а́ю, а́єш і заст. ОПОВІ́ДУВАТИ, ую, уєш, недок., ОПОВІСТИ́, і́м, іси́; мин. ч. опові́в, віла́, ло́; док., що і без прям. дод. Повідомляти щось про кого-, що-небудь, описувати; передавати словами бачене, пережите і т. ін.; розповідати. Словник української мови у 20 томах
  6. оповідати — оповіда́ти (вповіда́ти) розказувати, розповідати (ст): Але була вона гостинна, любила оповідати, а оповідала нам про “старі часи” українського Львова, про кардинала Сильвестра Сембратовича, проф. Мих. Драгоманова, про Івана Франка (Шах) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. оповідати — РОЗПОВІДА́ТИ (передавати усно щось про кого-, що-небудь, передавати словами бачене, пережите тощо), ОПОВІДА́ТИ, РОЗКА́ЗУВАТИ, ГОВОРИ́ТИ, ПОВІДОМЛЯ́ТИ, ПОВІДА́ТИ (ПОВІ́ДУВАТИ), ПРОМОВЛЯ́ТИ, ВИКЛАДА́ТИ, ДОКЛАДА́ТИ розм., ПРОВА́ДИТИ розм. Словник синонімів української мови
  8. оповідати — Оповіда́ти, -да́ю, -да́єш; оповісти́ і -ві́м, -віси́, -ві́сть, -вімо́, -вісте́; -відя́ть; опові́ж, -ві́жмо, -ві́жте (іноді: -ві́дж, -ві́джмо, -ві́джте) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. оповідати — ОПОВІДА́ТИ, а́ю, а́єш і заст. ОПОВІ́ДУВАТИ, ую, уєш, недок., ОПОВІ́СТИ́, і́м, іси́; мин. ч. опові́в, віла́, ло́; док., перех. і неперех. Повідомляти щось про кого-, що-небудь, описувати; передавати словами бачене, пережите і т. ін.; розповідати. Словник української мови в 11 томах