1. Словник української мови в 11 томах

оповідати

ОПОВІДА́ТИ, а́ю, а́єш і заст. ОПОВІ́ДУВАТИ, ую, уєш, недок., ОПОВІ́СТИ́, і́м, іси́; мин. ч. опові́в, віла́, ло́; док., перех. і неперех. Повідомляти щось про кого-, що-небудь, описувати; передавати словами бачене, пережите і т. ін.; розповідати.

— Як же зветься ота найдивніша сторона, про яку ти мені тепер оповідаєш? (Л. Укр., III, 1952, 743);

Вона спокійно оповідала події того вечора (Фр., І, 1955, 111);

— Літописець оповідає: князь Святослав ходив легко, як барс (Довж., І, 1958, 293);

Як почали просити старого.. та й врешті упросили, аби оповів їм.. яку цікаву історію з селянського життя (Стеф., І, 1949, 257);

І скільки таємниць він оповів мені Про звичаї качок (Рильський, Поеми, 1957, 228);

// Переказувати що-небудь прочитане або почуте.

Ніхто з її подруг сільських краще від неї не вмів співати, а казки оповідаючи, вона голосом силкувалася вдавати тих звірів чи людей, про яких казала (Гр., І, 1963, 433);

Кузьма оповів цікаву притчу про стрічки на безкозирці та матроську тільняшку (Кучер, Прощай.., 1957, 136).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оповідати — оповіда́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. оповідати — Розповідати, розказувати, (почуте) переказувати, переповідати; (казку) казати, (байку) флк. баяти. Словник синонімів Караванського
  3. оповідати — див. говорити Словник синонімів Вусика
  4. оповідати — -аю, -аєш і заст. оповідувати, -ую, -уєш, недок., оповісти, -ім, -іси; мин. ч. оповів, -віла, -віло; док., перех. і неперех. Повідомляти щось про кого-, що-небудь, описувати; передавати словами бачене, пережите і т. ін.; розповідати. || Переказувати що-небудь прочитане або почуте. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. оповідати — ОПОВІДА́ТИ, а́ю, а́єш і заст. ОПОВІ́ДУВАТИ, ую, уєш, недок., ОПОВІСТИ́, і́м, іси́; мин. ч. опові́в, віла́, ло́; док., що і без прям. дод. Повідомляти щось про кого-, що-небудь, описувати; передавати словами бачене, пережите і т. ін.; розповідати. Словник української мови у 20 томах
  6. оповідати — оповіда́ти (вповіда́ти) розказувати, розповідати (ст): Але була вона гостинна, любила оповідати, а оповідала нам про “старі часи” українського Львова, про кардинала Сильвестра Сембратовича, проф. Мих. Драгоманова, про Івана Франка (Шах) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. оповідати — РОЗПОВІДА́ТИ (передавати усно щось про кого-, що-небудь, передавати словами бачене, пережите тощо), ОПОВІДА́ТИ, РОЗКА́ЗУВАТИ, ГОВОРИ́ТИ, ПОВІДОМЛЯ́ТИ, ПОВІДА́ТИ (ПОВІ́ДУВАТИ), ПРОМОВЛЯ́ТИ, ВИКЛАДА́ТИ, ДОКЛАДА́ТИ розм., ПРОВА́ДИТИ розм. Словник синонімів української мови
  8. оповідати — Оповіда́ти, -да́ю, -да́єш; оповісти́ і -ві́м, -віси́, -ві́сть, -вімо́, -вісте́; -відя́ть; опові́ж, -ві́жмо, -ві́жте (іноді: -ві́дж, -ві́джмо, -ві́джте) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. оповідати — Оповіда́ти, -да́ю, -єш гл. Разсказывать, повѣствовать. До серця твого будуть казати і жаль правдивий оповідати. Чуб. V. 376. Апостоли оповідали йому, що творили. Єв. Л. IX. 10. Словник української мови Грінченка