оправний

Значення в інших словниках

1. оправний — опра́вни́й прикметник опра́вний прикметник Орфографічний словник української мови
2. оправний — -а, -е. 1》 Стос. до виготовлення оправ (у 1 знач.). Оправна справа. 2》 рідко. Який має оправу, палітурку (про книжку, зошит і т. ін.); оправлений. 3》 рідко. Вставлений в оправу (у 2 знач.); оздоблений, оправлений. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. оправний — ОПРА́ВНИЙ, а, е. 1. Стос. до виготовлення оправ (у 1 знач.). Оправна справа. 2. рідко. Який має оправу, палітурку (про книжку, зошит і т. ін.); оправлений. Будьте ласкаві, скоро дістанете цей лист, вишліть 4 оправні примірники [книжки] (М. Коцюбинський). Словник української мови у 20 томах
4. оправний — ОПРА́ВЛЕНИЙ (який має оправу, палітурку — про книжку, зошит і т. ін.), ПЕРЕПЛЕ́ТЕНИЙ, ОПРА́ВНИЙ. Стоїть (у світлиці) стіл простої роботи, застелений білою скатеркою, а на столі красно оправлений "Кобзар" (М. Коцюбинський); Є.. Словник синонімів української мови
5. оправний — Опра́вний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. оправний — ОПРА́ВНИ́Й, опра́вна́, опра́вне́. 1. Стос. до виготовлення оправ (у 1 знач.). Оправна справа. 2. рідко. Який має оправу, палітурку (про книжку, зошит і т. ін.); оправлений. Словник української мови в 11 томах