1. Великий тлумачний словник сучасної мови

оправний

опра́вний

-а, -е.

1》 Стос. до виготовлення оправ (у 1 знач.). Оправна справа.

2》 рідко. Який має оправу, палітурку (про книжку, зошит і т. ін.); оправлений.

3》 рідко. Вставлений в оправу (у 2 знач.); оздоблений, оправлений.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оправний — опра́вни́й прикметник опра́вний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. оправний — ОПРА́ВНИЙ, а, е. 1. Стос. до виготовлення оправ (у 1 знач.). Оправна справа. 2. рідко. Який має оправу, палітурку (про книжку, зошит і т. ін.); оправлений. Будьте ласкаві, скоро дістанете цей лист, вишліть 4 оправні примірники [книжки] (М. Коцюбинський). Словник української мови у 20 томах
  3. оправний — ОПРА́ВЛЕНИЙ (який має оправу, палітурку — про книжку, зошит і т. ін.), ПЕРЕПЛЕ́ТЕНИЙ, ОПРА́ВНИЙ. Стоїть (у світлиці) стіл простої роботи, застелений білою скатеркою, а на столі красно оправлений "Кобзар" (М. Коцюбинський); Є.. Словник синонімів української мови
  4. оправний — Опра́вний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. оправний — ОПРА́ВНИ́Й, опра́вна́, опра́вне́. 1. Стос. до виготовлення оправ (у 1 знач.). Оправна справа. 2. рідко. Який має оправу, палітурку (про книжку, зошит і т. ін.); оправлений. Словник української мови в 11 томах
  6. оправний — Оправний, -а, -е 1) Обдѣланный, оправленный. 2) Переплетенный. Словник української мови Грінченка