1. Словник української мови Грінченка

опука

Опука, -ки

ж.

1) Мячъ. КС. VI. 457. кинутись, упасти опукою. Стремительно броситься, упасть. Г. Барв. 296. Онилка кинулась до мене опукою. Г. Барв. 211. Опукою з гори — аж вітром зашуміло — орел ушкварив на ягня. Греб. 381. Впала опукою. Мир. ХРВ. 18.

2) Выпуклая, выдающаяся часть, напр. у. бочки. Мнж. 188.

3) Взносъ въ цехъ съ сына цехового, вступившаго въ бракъ. Остер. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. опука — Опу́ка: — дзига (іграшка) [12] — м'яч [IV] Словник з творів Івана Франка
  2. опука — опу́ка іменник жіночого роду рідко Орфографічний словник української мови
  3. опука — -и, ж., заст. 1》 М'яч. 2》 у знач. присл. опукою. Дуже швидко, відразу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. опука — И, ж., заст. 1. М'яч. 2. Опукла частина чогось, вигин. Болото — аж гримить, а сонця спах – опукою на релях. (ЗД:129). Словник поетичної мови Василя Стуса
  5. опука — ОПУ́КА, и, ж., заст. 1. М'яч. Учора я дививсь, як хлопці Гуляли на толоці: Здається, крам там продавав один, Другі в опуки тощо грали (Є. Гребінка); На кону стали з'являтися .. жонглери і жонглерки з барвистими опуками (Леся Українка); * У порівн. Словник української мови у 20 томах
  6. опука — М'ЯЧ, ОПУ́КА заст. Гей, діти-мотилята! А годі вам цяцьками грать, М'яч бить, метелики ганять (Л. Боровиковський); Діти посеред вулиці ганяють опуку, збиваючи куряву (П. Колесник). Словник синонімів української мови
  7. опука — Опу́ка, -ки, -ці; опу́ки, опу́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. опука — ОПУ́КА, и, ж., заст. 1. М’яч. Учора я дививсь, як хлопці Гуляли на толоці: Здається, крам там продавав один, Другі в опуки тощо грали (Греб., І, 1957, 80); На кону стали з’являтися.. жонглери і жонглерки з барвистими опуками (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах