1. Словник української мови у 20 томах

опука

ОПУ́КА, и, ж., заст.

1. М'яч.

Учора я дививсь, як хлопці Гуляли на толоці: Здається, крам там продавав один, Другі в опуки тощо грали (Є. Гребінка);

На кону стали з'являтися .. жонглери і жонглерки з барвистими опуками (Леся Українка);

* У порівн. Він низенький, лисенький – у його мало зубів, але він міцний, пругкий, як із чорної гуми опука (Остап Вишня).

2. у знач. присл. опу́кою. Дуже швидко, стрімка; каменем (див. ка́мінь 3).

Опукою згори – аж вітром зашуміло – Орел ушкварив на Ягня (Є. Гребінка);

Грицько .. стрибнув на піл і опукою упав на подушку (Панас Мирний);

Старий Калоша, як стояв, опукою повалився до підніжжя старенького образу (С. Васильченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. опука — Опу́ка: — дзига (іграшка) [12] — м'яч [IV] Словник з творів Івана Франка
  2. опука — опу́ка іменник жіночого роду рідко Орфографічний словник української мови
  3. опука — -и, ж., заст. 1》 М'яч. 2》 у знач. присл. опукою. Дуже швидко, відразу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. опука — И, ж., заст. 1. М'яч. 2. Опукла частина чогось, вигин. Болото — аж гримить, а сонця спах – опукою на релях. (ЗД:129). Словник поетичної мови Василя Стуса
  5. опука — М'ЯЧ, ОПУ́КА заст. Гей, діти-мотилята! А годі вам цяцьками грать, М'яч бить, метелики ганять (Л. Боровиковський); Діти посеред вулиці ганяють опуку, збиваючи куряву (П. Колесник). Словник синонімів української мови
  6. опука — Опу́ка, -ки, -ці; опу́ки, опу́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. опука — ОПУ́КА, и, ж., заст. 1. М’яч. Учора я дививсь, як хлопці Гуляли на толоці: Здається, крам там продавав один, Другі в опуки тощо грали (Греб., І, 1957, 80); На кону стали з’являтися.. жонглери і жонглерки з барвистими опуками (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  8. опука — Опука, -ки ж. 1) Мячъ. КС. VI. 457. кинутись, упасти опукою. Стремительно броситься, упасть. Г. Барв. 296. Онилка кинулась до мене опукою. Г. Барв. 211. Опукою з гори — аж вітром зашуміло — орел ушкварив на ягня. Греб. 381. Впала опукою. Мир. ХРВ. 18. Словник української мови Грінченка