1. Словник української мови Грінченка

оружний

Ору́жний, -а, -е

Вооруженный. Одбиваючи од нас ворогів наших, не з кого, як із нас же, вони оружний люд набірали. K. (О. 1861. II. 227).

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оружний — ору́жний прикметник рідко Орфографічний словник української мови
  2. оружний — -а, -е, заст. Озброєний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. оружний — ОРУ́ЖНИЙ, а, е, заст. Озброєний. – Мій полк .. стоїть оружний і готовий до битви (Н. Рибак); На битім шляху, узбіч садиби над глухим яром, колони машин, вервечки люду оружного і з тачками... (М. Рудь); // у знач. ім. ору́жний, ного, ч. Озброєна людина. Словник української мови у 20 томах
  4. оружний — ОЗБРО́ЄНИЙ (який має при собі зброю, забезпечений зброєю), ЗБРО́ЙНИЙ, ОРУ́ЖНИЙ заст. Біля багаття сиділо з півдесятка озброєних людей (Григорій Тютюнник); В тій хатині рибальській убогій Збройний лицар самотній сидить (Леся Українка)... Словник синонімів української мови
  5. оружний — Ору́жний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. оружний — ОРУ́ЖНИЙ, а, е, заст. Озброєний. На майдані біля церкви натовп. Зігнали з усього села.. Оружні гайдамаки ходять — наглядають, щоб хто не пішов звідціль (Головко, І, 1957, 357); — Мій полк.. стоїть оружний і готовий до битви (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 315). Словник української мови в 11 томах