оружний
ОРУ́ЖНИЙ, а, е, заст.
Озброєний.
– Мій полк .. стоїть оружний і готовий до битви (Н. Рибак);
На битім шляху, узбіч садиби над глухим яром, колони машин, вервечки люду оружного і з тачками... (М. Рудь);
// у знач. ім. ору́жний, ного, ч. Озброєна людина.
Біля дверей у прохідну стояло двоє оружних (А. Головко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- оружний — ору́жний прикметник рідко Орфографічний словник української мови
- оружний — -а, -е, заст. Озброєний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- оружний — ОЗБРО́ЄНИЙ (який має при собі зброю, забезпечений зброєю), ЗБРО́ЙНИЙ, ОРУ́ЖНИЙ заст. Біля багаття сиділо з півдесятка озброєних людей (Григорій Тютюнник); В тій хатині рибальській убогій Збройний лицар самотній сидить (Леся Українка)... Словник синонімів української мови
- оружний — Ору́жний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- оружний — ОРУ́ЖНИЙ, а, е, заст. Озброєний. На майдані біля церкви натовп. Зігнали з усього села.. Оружні гайдамаки ходять — наглядають, щоб хто не пішов звідціль (Головко, І, 1957, 357); — Мій полк.. стоїть оружний і готовий до битви (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 315). Словник української мови в 11 томах
- оружний — Ору́жний, -а, -е Вооруженный. Одбиваючи од нас ворогів наших, не з кого, як із нас же, вони оружний люд набірали. K. (О. 1861. II. 227). Словник української мови Грінченка