1. Словник української мови Грінченка

орішок

Орішок, -шка

м.

1) ум. отъ оріх. Народу зійшлося, міщан, що нігде було й орішку впасти. МВ. І. 27.

2) Клеверъ. Харьк.

3) Птица = мишокрілик. Вх. Уг. 252. см. мишачок.

4) Печенье: кусочки тѣста, изжаренные въ маслѣ или салѣ.

5) Родъ дѣтской игры. Ив. 44.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. орішок — -шка, ч., рідко. Зменш. до оріх. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. орішок — ОРІ́ШОК, шка, ч., рідко. Зменш. до орі́х. Поховали його [господаря] на Скавиці. Народу зійшлося, міщан, що ніде було й орішку впасти (Марко Вовчок); Вертке створіння сиділо собі на вітах, шпарко добувало десь орішки і похапцем лузало їх (Олесь Досвітній). Словник української мови у 20 томах
  3. орішок — ОРІ́ШОК, шка, ч., рідко. Зменш. до орі́х. Поховали його [господаря] на Скавиці. Народу зійшлося, міщан, що ніде було й орішку впасти (Вовчок, І, 1955, 17); Вертке створіння сиділо собі на вітах, шпарко добувало десь орішки і похапцем лузало їх (Досв., Вибр., 1959, 47). Словник української мови в 11 томах