1. Словник української мови в 11 томах

орішок

ОРІ́ШОК, шка, ч., рідко. Зменш. до орі́х.

Поховали його [господаря] на Скавиці. Народу зійшлося, міщан, що ніде було й орішку впасти (Вовчок, І, 1955, 17);

Вертке створіння сиділо собі на вітах, шпарко добувало десь орішки і похапцем лузало їх (Досв., Вибр., 1959, 47).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. орішок — -шка, ч., рідко. Зменш. до оріх. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. орішок — ОРІ́ШОК, шка, ч., рідко. Зменш. до орі́х. Поховали його [господаря] на Скавиці. Народу зійшлося, міщан, що ніде було й орішку впасти (Марко Вовчок); Вертке створіння сиділо собі на вітах, шпарко добувало десь орішки і похапцем лузало їх (Олесь Досвітній). Словник української мови у 20 томах
  3. орішок — Орішок, -шка м. 1) ум. отъ оріх. Народу зійшлося, міщан, що нігде було й орішку впасти. МВ. І. 27. 2) Клеверъ. Харьк. 3) Птица = мишокрілик. Вх. Уг. 252. см. мишачок. 4) Печенье: кусочки тѣста, изжаренные въ маслѣ или салѣ. 5) Родъ дѣтской игры. Ив. 44. Словник української мови Грінченка