1. Словник української мови Грінченка

осавула

Осавула, -ли

м.

1) = осавул.

2) Помѣщичій разсыльный, помѣщичій приказчикъ. Левиц. І. 31. Звелів пан двом осавулам витягти жида з хати. Грин. II. 232.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. осавула — осаву́ла іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. осавула — -и, ч., іст. 1》 Прикажчик у панському маєтку. 2》 рідко. Те саме, що осавул 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. осавула — ОСАВУ́ЛА, и, ч., іст. 1. Прикажчик у панському маєтку. – Ґвалт! Череду займають!.. – Хто? Де? – Осавули Базилевських!!! (О. Гончар); * У порівн. Онися Степанівна швидко оговталась з тією панщиною й командувала людьми, як панський осавула (І. Нечуй-Левицький). 2. рідко. Те саме, що осаву́л 1. Словник української мови у 20 томах
  4. осавула — Осаву́ла, -ли, -лі і осаву́л, -ла; -ву́ли, -лів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. осавула — ОСАВУ́ЛА, и, ч., іст. 1. Прикажчик у панському маєтку. *У порівн. Онися Степанівна швидко оговталась з тією панщиною й командувала людьми, як панський осавула (Н.-Лев, III, 1956, 175). 2. рідко. Те саме, що осаву́л 1. Словник української мови в 11 томах