осавул

Значення в інших словниках

1. осавул — осаву́л іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. осавул — ОСАВУЛ – ОСАВУЛА Осавул, -а. 1. Виборна службова особа в Україні в XVII–XVIII ст. 2. Офіцерський чин у козачих військах Росії. Осавула, -и, ч. Прикажчик у панському маєтку. Літературне слововживання
3. осавул — -а, ч., іст. 1》 Виборна службова особа, що обіймала одну з адміністративно-військових посад в Україні в 17-18 ст. Генеральний осавул. 2》 Офіцерський чин у козачих військах дореволюційної Росії. 3》 рідко. Те саме, що осавула 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
4. осавул — ОСАВУ́Л, а, ч., іст. 1. Виборна службова особа, що обіймала одну з адміністративно-військових посад в Україні XVII–XVIII ст. Після шведської пожоги, тоді, як протурили запорожців з Чортомлика у Туреччину.., був військовим осавулом оцей самий Дорош (О. Словник української мови у 20 томах
5. осавул — ПРИКА́ЖЧИК заст. (найманий службовець у поміщика), ОСАВУ́ЛА (ОСАВУ́Л рідко) заст. — Вірите, сам я дивуюся, за що мене панич так виділяє з-поміж інших прикажчиків (О. Гончар); — Сину, не зачіпай лиш ти осавули, не дражни пана! — благала мати Миколу (І. Нечуй-Левицький). Словник синонімів української мови
6. осавул — Осаву́ла, -ли, -лі і осаву́л, -ла; -ву́ли, -лів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. осавул — ОСАВУ́Л, а, ч., іст. 1. Виборна службова особа, що обіймала одну з адміністративно-військових посад на Україні в XVII-XVIII ст. Після шведської пожоги, тоді, як протурили запорожців з Чортомлика у Туреччину.. Словник української мови в 11 томах