1. Літературне слововживання

осавул

ОСАВУЛ – ОСАВУЛА

Осавул, -а. 1. Виборна службова особа в Україні в XVII–XVIII ст. 2. Офіцерський чин у козачих військах Росії.

Осавула, -и, ч. Прикажчик у панському маєтку.

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. осавул — осаву́л іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. осавул — -а, ч., іст. 1》 Виборна службова особа, що обіймала одну з адміністративно-військових посад в Україні в 17-18 ст. Генеральний осавул. 2》 Офіцерський чин у козачих військах дореволюційної Росії. 3》 рідко. Те саме, що осавула 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. осавул — ОСАВУ́Л, а, ч., іст. 1. Виборна службова особа, що обіймала одну з адміністративно-військових посад в Україні XVII–XVIII ст. Після шведської пожоги, тоді, як протурили запорожців з Чортомлика у Туреччину.., був військовим осавулом оцей самий Дорош (О. Словник української мови у 20 томах
  4. осавул — ПРИКА́ЖЧИК заст. (найманий службовець у поміщика), ОСАВУ́ЛА (ОСАВУ́Л рідко) заст. — Вірите, сам я дивуюся, за що мене панич так виділяє з-поміж інших прикажчиків (О. Гончар); — Сину, не зачіпай лиш ти осавули, не дражни пана! — благала мати Миколу (І. Нечуй-Левицький). Словник синонімів української мови
  5. осавул — Осаву́ла, -ли, -лі і осаву́л, -ла; -ву́ли, -лів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. осавул — ОСАВУ́Л, а, ч., іст. 1. Виборна службова особа, що обіймала одну з адміністративно-військових посад на Україні в XVII-XVIII ст. Після шведської пожоги, тоді, як протурили запорожців з Чортомлика у Туреччину.. Словник української мови в 11 томах
  7. осавул — Осавул, -ла м. Есаулъ. Беруть коня осавули, товариство зброю. Чуб. V. 811. Словник української мови Грінченка