1. Літературне слововживання

осад

ОСАД – ОСАД – ОСАДА

Осад, -у. Дрібні частки твердих речовин, що осідають у якомусь середовищі, осадок; осадові гірські породи, а також переносно: осаду чаї, залишився неприємний осад від розмови.

Осад, -у. 1. Те саме, що осада 2. Ми з хлопчиком вселилися у пансіоні, у великому домі у два осади (Марко Вовчок). 2. Садиба, двір.

Осада, заст. 1. Поселення. Осадчі., закладали нові осади (І.Нечуй-Левицький). 2. Поверх, ярус. Пісню чути було і в домі єпископа Мелхиседека, на нижній осаді., мурованого двоповерхового будинку (О.Ільченко).

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. осад — о́сад іменник чоловічого роду осадок оса́д іменник чоловічого роду поверх; садиба арх. Орфографічний словник української мови
  2. осад — (у діжці) оденки, поденки; (у пляшці) гуща, фус; (на душі) НАМУЛ, іржа. Словник синонімів Караванського
  3. осад — див. оселя Словник синонімів Вусика
  4. осад — I `осад-у, ч. 1》 Дрібні частки твердих речовин, що виділяються з рідини або газуватого середовища й осідають на яку-небудь поверхню. 2》 тільки одн., перен. Неприємне почуття гіркоти, що лишається після якої-небудь події, розмови і т. ін. 3》 перев. мн. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. осад — ОСА́Д, у, заст. 1. Поверх, ярус. Ми з хлопчиком вселилися у пансіоні, у великому домі у два осади (Марко Вовчок). 2. Садиба, двір. Вже стоять покинуті двори – людські осади за Полтавою (Л. Костенко). О́САД, у, ч. Словник української мови у 20 томах
  6. осад — У, ч., див. випадати. Словник сучасного українського сленгу
  7. осад — (-у) ч. Словник жарґонної лексики української мови
  8. осад — ГУ́ЩА (густа частина у рідині), ГУЩА́ВИНА, ОДЕ́НКИ, МО́ЛОТ заст. (пивна). Не вважай, що шум збігає, на дні гуща буде (прислів'я); Почав (Микола) насипати з глибокого полумиска (борщ), вигортаючи гущавину (В. Словник синонімів української мови
  9. осад — О́САД, у, ч. 1. Дрібні частки твердих речовин, що виділяються з рідини або газоподібного середовища й осідають на яку-небудь поверхню. Майстер.. Словник української мови в 11 томах
  10. осад — Осад, -ду м. 1) Усадьба, дворъ. Десь ся взяла сива зазуленька та й всі осади пооблітала, но у єднім не бувала, де ся церков будувала. Гол. II. 51. 2) = осада 4. Лохв. у. Словник української мови Грінченка