1. Словник української мови Грінченка

отара

Отара, -ри

ж. Большое стадо овецъ. На Кубани въ отарѣ отъ 1000 до 1500 штук. О. 1862. V. Кух. 29, 38. Пастухи стерегли сторожею вночі отари своєї. Єв. Л. II. 8. ум. отарка, отарочка. Мнж. 74.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. отара — ота́ра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. отара — (овець) ватага, г. турма, (людей — ще) зграя, юрба, гурма, стовпище. Словник синонімів Караванського
  3. отара — див. багато; ватага Словник синонімів Вусика
  4. отара — -и, ж. 1》 Великий гурт овець, кіз. 2》 перен., зневажл. Безладний гурт людей, натовп, юрба. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. отара — ОТА́РА, и, ж. 1. Великий гурт овець, кіз. Через одну вівцю отара пропадає (прислів'я); На вільний степ, як хмара з-поза хмари, Без ліку йшло овечої отари (Я. Щоголів); Обабіч по схилах гір розсипалися отари кіз та овець (О. Гончар); * Образно. Словник української мови у 20 томах
  6. отара — НА́ТОВП (велике скупчення людей, що перебувають десь або рухаються кудись), ЮРБА́, Ю́РМА́ розм., ТОВПА́ розм., Ю́РМИЩЕ підсил. розм., Ю́РМИ́СЬКО підсил. розм., З'Ю́РМИСЬКО підсил. рідше, ГУРБА́ заст., ТИ́ЧБА заст., ГУ́РМА́ діал., ГАЛА́ЙСТРА діал. Словник синонімів української мови
  7. отара — Ота́ра, -ри, -рі; ота́ри, ота́р Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. отара — ОТА́РА, и, ж. 1. Великий гурт овець, кіз. Через одну вівцю отара пропадає (Укр.. присл.., 1955, 167); На вільний степ, як хмара з-поза хмари, Без ліку йшло овечої отари (Щог. Словник української мови в 11 томах