1. Словник української мови Грінченка

оточати

Оточати, -чаю, -єш, оточувати, -чую, -єш

сов. в. оточити, -чу́, -чиш, гл. Окружать, окружить. Громадяне оточили Кобзу і почали його роспитувать. Стор. МПр. 50.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оточати — оточа́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. оточати — див. оточувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. оточати — ОТОЧА́ТИ див. ото́чувати. Словник української мови у 20 томах
  4. оточати — ОБГОРО́ДЖУВАТИ (ОГОРО́ДЖУВАТИ) (споруджувати, ставити огорожу навколо чого-небудь), ОБНО́СИТИ, ОБВО́ДИТИ, ОТО́ЧУВАТИ, ОБСТАВЛЯ́ТИ, ОТОЧА́ТИ рідше, ОБКИДА́ТИ рідше, ОБЦАРКО́ВУВАТИ діал., ОБДАВА́ТИ діал. Словник синонімів української мови
  5. оточати — ОТОЧА́ТИ див. ото́чувати. Словник української мови в 11 томах