1. Словник української мови Грінченка

оточини

Ото́чини, -чин

ж. мн.

1) Жиръ на тонкой кишкѣ. Конотоп. у.

2) Зерно или муха, остающаяся послѣ перетачиванія на решето.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оточини — -ин, мн., діал. 1》 Жир на тонкій кишці. 2》 Зерно чи борошно, що залишаються на решеті. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. оточини — Ото́чини, -чин, -чинам Правописний словник Голоскевича (1929 р.)