отощати
Отоща́ти, -ща́ю, -єш
гл. Отощать. А котрі воли отощали, то ті марно пропали. Чуб. V. 1058.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- отощати — отоща́ти дієслово доконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- отощати — Хлянути, зіхлянути, захлянути, охлянути, похлянути, хляти, зіхляти, захляти, охляти, охлясти, похлясти, марніти, змарніти, помарніти, див. чахнути Словник чужослів Павло Штепа
- отощати — ОТОЩА́ТИ, а́ю, а́єш, док., розм., рідко. 1. Дуже схуднути, знесилити внаслідок недоїдання. – А котрі воли отощали, То ті марно пропали (з народної пісні). 2. Зголодніти, охляти. У горлі пересохло!... Словник української мови у 20 томах
- отощати — ОТОЩА́ТИ, а́ю, а́єш, док., розм., рідко. 1. Дуже схуднути, знесилити від недоїдання. — А котрі воли отощали, То ті марно пропали (Чуб., V, 1874, 1058). 2. Зголодніти, охляти. У горлі пересохло!... Словник української мови в 11 томах