1. Словник української мови Грінченка

отрушувати

Отрушувати, -шую, -єш

сов. в. отруси́ти, -шу́, -сиш, гл. = обтрушувати, обтрусити.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. отрушувати — отру́шувати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. отрушувати — -ую, -уєш, недок., отрусити, -ушу, -усиш, док., перех., розм., рідко. Те саме, що обтрушувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. отрушувати — ОТРУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ОТРУСИ́ТИ, ушу́, у́сиш, док., кого, що, розм., рідко. Те саме, що обтру́шувати. Увійшов Яків .. Кепкуючи з хлопців, він отрушував сніг і роздягався (С. Васильченко); Сніг він отрусить, та й знову дере вперед (Панас Мирний); Отрусити дитину від піску. Словник української мови у 20 томах
  4. отрушувати — ОБТРУСИ́ТИ (ОТРУСИ́ТИ) (трусінням викликати опадання чого-небудь — плодів, листя і т. ін.), СТРУСИ́ТИ, ОТРЯХНУ́ТИ рідше, ОБТРЯСТИ́ (ОТРЯСТИ́) розм. рідше. — Недок.: обтру́шувати (отру́шувати), стру́шувати, отряха́ти, обтряса́ти (отряса́ти). Словник синонімів української мови
  5. отрушувати — ОТРУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ОТРУСИ́ТИ, ушу́, у́сиш, док., перех,, розм., рідко. Те саме, що обтру́шувати. Увійшов Яків.. Кепкуючи з хлопців, він отрушував сніг і роздягався (Вас., І, 1959, 168); Сніг він отрусить, та й знову дере вперед (Мирний, IV, 1955, 301). Словник української мови в 11 томах