1. Словник української мови Грінченка

обтрушувати

Обтрушувати, -шую, -єш

сов. в. обтруси́ти, -шу́, -сиш, гл.

1) Отряхивать, отряхнуть, отрясти, стряхнуть. А я хлопців не просила, сама терен обтрусила. Чуб. V. 545. Обтрусіть і порох із під ніг ваших. Єв. Мр. VI. 11.

2) Обсыпать, обсыпать. Обтрусив табакою сорочку.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обтрушувати — обтру́шувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. обтрушувати — -ую, -уєш, недок., обтрусити, -трушу, -трусиш, док., перех. 1》 Струшуючи, постукуючи і т. ін., збивати, скидати з поверхні чого-небудь пил, сміття, сніг і т. ін. || чим, від чого, рідко з чого і без додатка. Струшуючи, постукуючи і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. обтрушувати — ОБТРУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБТРУСИ́ТИ, трушу́, тру́сиш, док. 1. що. Струшуючи, постукуючи і т. ін., збивати, скидати з поверхні чого-небудь пил, сміття, сніг і т. ін. Словник української мови у 20 томах
  4. обтрушувати — ОБСИПА́ТИ (ОСИПА́ТИ) (покривати всю поверхню, з усіх боків, трусячи, сиплючи чимось або сиплючись), ОБТРУ́ШУВАТИ, ОБСИ́ПУВАТИ рідше, ОБМІТА́ТИ чим, без додатка, розм.; ЗАПОРО́ШУВАТИ, ПРИПОРО́ШУВАТИ (тонким шаром). — Док. Словник синонімів української мови
  5. обтрушувати — Обтру́шувати, -шую, -шуєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. обтрушувати — ОБТРУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБТРУСИ́ТИ, трушу́, тру́сиш, док., перех. 1. Струшуючи, постукуючи і т. ін., збивати, скидати з поверхні чого-небудь пил, сміття, сніг і т. ін. Словник української мови в 11 томах