обтрушувати

ОБТРУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБТРУСИ́ТИ, трушу́, тру́сиш, док.

1. що. Струшуючи, постукуючи і т. ін., збивати, скидати з поверхні чого-небудь пил, сміття, сніг і т. ін.

Шестірний почав бережно роздягатися, обтрушувати пил, здимати пух з одежі (Панас Мирний);

Захар довго топтався, збивав, обтрушував сніг, обмітав рукавицею чоботи (К. Гордієнко);

Вінка вона поклала собі на спину, квіти обтрусила з спідниці і застигла на траві (В. Кучер);

// чим, від чого, рідко з чого і без дод. Струшуючи, постукуючи і т. ін., очищати що-небудь від пилу, сміття, снігу і т. ін.

– І де та нечисть набралася на полу! – крикнув Кайдаш, обтрушуючи сорочку (І. Нечуй-Левицький);

Селянин у мокрій свитині обтрушував шапку (О. Десняк);

– Тепер киркою обтруси з землі тоненькі корінці, обріж їх ножем (М. Коцюбинський);

– Не кваплячись, очистила [Неля] гребінь від волосся, .. обтрусила плечі від волосинок (Ірина Вільде).

2. що, з чого і без дод. Трусячи, збиваючи, виклика́ти опадання чого-небудь.

Обтрушували [люди] кедрові шишки (О. Донченко);

Над самою стежкою .. росла стара яблуня, на якій родили червоні смугасті яблука. Ми давно вже їх обтрусили, а звернули на бурю (П. Панч);

* Образно. Листопад обтрушував з дерев листя (Ю. Яновський);

// Трусячи, збиваючи, звільняти дерево, кущ від плодів.

А я хлопців не просила, Сама терен обтрусила (П. Чубинський);

Обтрусили вже яблуні білі і картоплю із поля везуть (В. Сосюра).

3. що. Скидати, обсипати листя, пелюстки, плоди і т. ін. (про дерева, квіти, колосся і т. ін.).

Листя обтрушують з крони своєї Янтарні платани алеї (М. Бажан);

Обходить [Охрім Іванович] грядку жовтої пшениці, Огляне пильно кожний колосок. – Ти що тут шепчеш? І тобі не спиться, Стоїш в росі, обтрушуєш пилок? (Я. Шпорта);

// Струшуючи, скидати з себе що-небудь.

Тополі Сині роси обтрушують з віт (А. Малишко);

* Образно. За тополями глибокою повінню вигинається небо, воно вже обтрусило зорі, очистилося від нічних барв (М. Стельмах).

4. кого, що. Сиплячи що-небудь, покривати, встеляти ним усю поверхню;

// безос.

Ось лапата рука зачепила його за голову й зразу обтрусило всього снігом (Панас Мирний).

5. тільки док., кого, що. Те саме, що обшука́ти.

Гірко згинути я радий, – Розшукайте, де вона!.. Може, в пеклі де сховалась? Обтрусіть його до дна! (А. Кримський).

◇ (1) Обтруси́ти по́рох (прах) від (із) ніг свої́х, книжн. – залишити чию-небудь оселю, остаточно розірвати стосунки з ким-небудь, припинити спілкування з кимось.