1. Словник української мови Грінченка

отто

Отто

нар. = ото. Отто мені щастя, Ганно, як я стою увечорі під вишнями та дожидаю мого милого. Левиц. І. 48.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. отто — отто́ частка незмінювана словникова одиниця рідко Орфографічний словник української мови
  2. отто — част. вказ., заст. Ото. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. отто — ОТТО́, част. вказ., заст. Ото. Отто гризуться! й хвостів не зостанеться (приказка); – Ми, Уласівно, так з писарем перелякались, що не знали, на яку і ступити, та отто і послали до тебе (Г. Квітка-Основ'яненко). Словник української мови у 20 томах
  4. Отто — I (Otto) Рудольф, 1869-1937, нім. протестантський теолог, релігієзнавець, професор унів. в Ґеттінґені, Марбурзі, Вроцлаві; впровадив у релігієзнавство поняття святості (sacrum) як суть релігії. Святість. II (Otto) Ніколаус Август, 1832-91, нім. Універсальний словник-енциклопедія
  5. отто — ОН част. вказ. (уживається при вказуванні на кого-, що-небудь віддалене або на певній відстані, перев. супроводжується жестом), О́НДЕ, ОТО́ (ОТТО́) розм., ТО розм., О́НДЕЧКИ розм. Он зірка в небі пролетіла (В. Словник синонімів української мови
  6. отто — ОТТО́, част. вказ., заст. Ото. Отто ще митутя: ні дома, ні тута (Номис, 1864, № 6311). Словник української мови в 11 томах