охотонька

Охо́та, -ти

ж. Охота, желаніе, удовольствіе. І до діла не я, до роботи не я, — з хлопцями погулять — то ж охота моя. Грин. III. 356. Як попоробиш до поту, то й їстимеш в охоту. посл. Волч. у.

2) Охота. Взяв його (хорта) з собою да й пішов на охоту. Рудч.

3) Охотничьи собаки. Сів на коня, забрав свою охоту і поїхав. Рудч. Ск. І. 123.

4) Охотою. Добровольно. Охотою пішов у москалі. ум. охо́тонька.