охотник

Значення в інших словниках

1. охотник — Охо́тник: — доброволець [16] — тут: доброволець [25] Словник з творів Івана Франка
2. охотник — -а, ч., заст. Доброволець. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. охотник — 1. мисливець 2. це див. доброволець Словник чужослів Павло Штепа
4. охотник — ОХО́ТНИК¹, а, ч. 1. до чого і з інфін. Той, хто має особливу схильність до чогось, дуже любить що-небудь; любитель, аматор. – А ти ж, Вітю, чого не пробуєш? Ти ж, казали, охотник до нього [меду], – звернулась до Віті Бондариха (С. Словник української мови у 20 томах
5. охотник — охо́тник доброволець (ст): Були два роди охотників. Одні служили “на власний кошт”, а другі – на державний кошт. Перші самі мали старатися про себе; вони не діставали від війська нічого: ні однострою, ні харчів, ні льону... Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. охотник — ОХО́ТНИК¹, а, ч. 1. до чого і з інфін. Той, хто має особливу схильність до чогось, дуже любить що-небудь; любитель, аматор. — А ти ж, Вітю, чого не пробуєш? Ти ж, казали, охотник до нього [меду], — звернулась до Віті Бондариха (Вас. Словник української мови в 11 томах