охотник
охо́тник доброволець (ст): Були два роди охотників. Одні служили “на власний кошт”, а другі – на державний кошт. Перші самі мали старатися про себе; вони не діставали від війська нічого: ні однострою, ні харчів, ні льону; вони мусіли мешкати поза касарнею у приватних квартирах. Другі діставали від війська все: однострій, харчі, льон, але мусіли мешкати в касарні (Шухевич)
Джерело:
Лексикон львівський: поважно і на жарт
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- охотник — Охо́тник: — доброволець [16] — тут: доброволець [25] Словник з творів Івана Франка
- охотник — -а, ч., заст. Доброволець. Великий тлумачний словник сучасної мови
- охотник — 1. мисливець 2. це див. доброволець Словник чужослів Павло Штепа
- охотник — ОХО́ТНИК¹, а, ч. 1. до чого і з інфін. Той, хто має особливу схильність до чогось, дуже любить що-небудь; любитель, аматор. – А ти ж, Вітю, чого не пробуєш? Ти ж, казали, охотник до нього [меду], – звернулась до Віті Бондариха (С. Словник української мови у 20 томах
- охотник — ОХО́ТНИК¹, а, ч. 1. до чого і з інфін. Той, хто має особливу схильність до чогось, дуже любить що-небудь; любитель, аматор. — А ти ж, Вітю, чого не пробуєш? Ти ж, казали, охотник до нього [меду], — звернулась до Віті Бондариха (Вас. Словник української мови в 11 томах
- охотник — Охо́тник, -ка м. 1) Доброволець, волонтеръ. 2) Охотникъ. Раз у-осени пан поїхав на лови; з ним багато було охотників. Рудч. Ск. II. 75. Словник української мови Грінченка