1. Словник української мови Грінченка

очуняти

Очунювати, -нюю, -єш

сов. в. очу́няти, -няю, -єш, гл. Приходить, прійти въ себя, оправиться, выздоровѣть. Г. Барв. 195. Як поїм я його (молока), то здається зараз і очуняю. Рудч. Ск. І. 133. Оце трохи очуняв, а то було так придавило, що трохи не вмер, — кобиляче молоко п'ю. Верхнеднѣпр. у. Сивилла трохи очуняла. Котл. Ен. III. 15.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. очуняти — очу́няти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. очуняти — див. одужувати Словник синонімів Вусика
  3. очуняти — див. очунювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. очуняти — ОЧУ́НЯТИ див. очу́нювати. Словник української мови у 20 томах
  5. очуняти — ВИДУ́ЖУВАТИ (ставати здоровим, відновлювати свої сили після хвороби, поранення тощо), ОДУ́ЖУВАТИ, ПОПРАВЛЯ́ТИСЯ, ОПРАВЛЯ́ТИСЯ, ВИЧУ́НЮВАТИ розм., ОЧУ́НЮВАТИ розм., ПРОЧУ́НЮВАТИ розм., ОКЛИ́ГУВАТИ розм., ВИЧУ́ХУВАТИСЯ фам., ВОСКРЕСА́ТИ жарт. Словник синонімів української мови
  6. очуняти — Очу́няти, -няю, -няєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. очуняти — ОЧУ́НЯТИ див. очу́нювати. Словник української мови в 11 томах