1. Словник української мови Грінченка

палюга

Палюга, -ги

ж. ув. отъ палка. Ой не бий мене, мати, товстою палюгою. н. п. Спороли батогами, а, за вислугу пилюгами. Г.-Арт. (О. 1861. III. 85).

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. палюга — палю́га іменник жіночого роду палиця Орфографічний словник української мови
  2. палюга — див. палиця Словник синонімів Вусика
  3. палюга — -и, ж. Збільш. до паля, палиця. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. палюга — ПАЛЮ́ГА, и, ж. Збільш. до па́лиця 1. Вижила я вдома з тиждень, і світ мені став не милий. Тая собачая тінь, Трохим, уже двічі був упивався та й бив мене палюгою (А. Словник української мови у 20 томах
  5. палюга — ПАЛЮ́ГА, и, ж. Збільш. до па́лиця 1. Вижила я вдома з тиждень, і світ мені став не милий. Тая собачая тінь, Трохим, уже двічі був упивався та й бив мене палюгою (Крим., Вибр. Словник української мови в 11 томах