палюга
ПАЛЮ́ГА, и, ж.
Збільш. до па́лиця 1.
Вижила я вдома з тиждень, і світ мені став не милий. Тая собачая тінь, Трохим, уже двічі був упивався та й бив мене палюгою (А. Кримський);
Нерівний ліс мовчки піднятих вгору дрючків і палюг був такою красномовною відповіддю народу, що пан староста, видимо, розгубився (Ірина Вільде);
Обкуталась баба, обтушкувалась, Скрізь, де амбразури, позапиналась, Лиш гола і біла її палюга Летить полином. (І. Драч).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- палюга — палю́га іменник жіночого роду палиця Орфографічний словник української мови
- палюга — див. палиця Словник синонімів Вусика
- палюга — -и, ж. Збільш. до паля, палиця. Великий тлумачний словник сучасної мови
- палюга — ПАЛЮ́ГА, и, ж. Збільш. до па́лиця 1. Вижила я вдома з тиждень, і світ мені став не милий. Тая собачая тінь, Трохим, уже двічі був упивався та й бив мене палюгою (Крим., Вибр. Словник української мови в 11 томах
- палюга — Палюга, -ги ж. ув. отъ палка. Ой не бий мене, мати, товстою палюгою. н. п. Спороли батогами, а, за вислугу пилюгами. Г.-Арт. (О. 1861. III. 85). Словник української мови Грінченка