панота
Пано́та, -ти
ж. соб. = панва. Рудч. Ск. І. 75.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- панота — пано́та іменник жіночого роду збірн., зневажл. Орфографічний словник української мови
- панота — -и, ж., зневажл. Збірн. до пан. Великий тлумачний словник сучасної мови
- панота — ПАНО́ТА, и, ж., зневажл. Збірн. до пан. Здається, ніколи не працювали криничани з таким завзяттям, як цієї весни: вперше на власній, одвойованій у паноти землі (О. Гончар). Словник української мови у 20 томах
- панота — ПАНО́ТА, и, ж., зневажл. Збірн. до пан. Б’ють гармати, свистять шаблі — панота тікає (Пісні про ЧА, 1938, 21); Здається, ніколи не працювали криничани з таким завзяттям, як цієї весни: вперше на власній, одвойованій у паноти землі (Гончар, II, 1959, 220). Словник української мови в 11 томах