1. Словник української мови в 11 томах

панота

ПАНО́ТА, и, ж., зневажл. Збірн. до пан.

Б’ють гармати, свистять шаблі — панота тікає (Пісні про ЧА, 1938, 21);

Здається, ніколи не працювали криничани з таким завзяттям, як цієї весни: вперше на власній, одвойованій у паноти землі (Гончар, II, 1959, 220).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. панота — пано́та іменник жіночого роду збірн., зневажл. Орфографічний словник української мови
  2. панота — -и, ж., зневажл. Збірн. до пан. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. панота — ПАНО́ТА, и, ж., зневажл. Збірн. до пан. Здається, ніколи не працювали криничани з таким завзяттям, як цієї весни: вперше на власній, одвойованій у паноти землі (О. Гончар). Словник української мови у 20 томах
  4. панота — Пано́та, -ти ж. соб. = панва. Рудч. Ск. І. 75. Словник української мови Грінченка