1. Словник української мови в 11 томах

панотець

ПАНОТЕ́ЦЬ, тця́, ч., заст.

1. Батько стосовно до своїх дітей.

— Ей, Хведьку, вчись! Ей, схаменись! — Так панотець казав своїй дитині (Г.-Арт., Байки.., 1958, 78);

Жив тоді у нас старий дід, батьків панотець (Морд., І, 1958, 41).

2. церк. Священик, піп.

Не торгувались з старостами, Як те бува з багатирями; Не торгувавсь і панотець (На диво людям та на чудо), За три копи звінчав у будень (Шевч., II, 1963, 269);

Панотець повчає любити навіть своїх ворогів і останнім ділитися з людьми, а коли малим Назар Булат заліз у сад до попа і його там спіймали, то трохи не повідбивали печінок (Кочура, Зол. грамота, 1960, 15).

3. Ввічлива форма звертання до старих поважних чоловіків.

— А котра то канарейка защебетала? — шукаючи очима винувату, пита Колісник. — Се я, панотче, кажу, — сміло виступила вперед ще молода молодиця (Мирний, III, 1954, 308);

[Матрона (до старого патриція):] Подивись лишень, панотче, — се що за знак? Плебеї всі стоять і ні один не йде прощаться з ними, а тільки Люцій підійшов близенько до варвара… (Л. Укр., II, 1951, 538).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. панотець — паноте́ць іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  2. панотець — Тця. 1. Батько; ввічлива форма звертання до старих поважних чоловіків. – Добридень вам! Чи живенькі, чи здоровенькі? А сам панотець? А паніматка? Чи живі, чи здорові? (І.Нечуй-Левицький); – Ей, Хведьку, вчись! Ей, схаменись!... Літературне слововживання
  3. панотець — Батько; Ц. священик, жм. піп; як зв. див. ПАН. Словник синонімів Караванського
  4. панотець — див. батько Словник синонімів Вусика
  5. панотець — -тця, ч., заст. 1》 Батько стосовно до своїх дітей. 2》 церк. Священик, піп. 3》 Ввічлива форма звертання до старих поважних чоловіків. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. панотець — ПАНОТЕ́ЦЬ, тця́, ч., заст. 1. Батько стосовно до своїх дітей. – Ей, Хведьку, вчись! Ей, схаменись! – Так панотець казав своїй дитині (П. Гулак-Артемовський); Жив тоді у нас старий дід, батьків панотець (Д. Мордовець). 2. рел.-церк. Священик, піп. Словник української мови у 20 томах
  7. панотець — БА́ТЬКО (чоловік стосовно своїх дітей), ТА́ТО розм., БА́ТЯ розм. рідко, ОТЕ́ЦЬ уроч., діал., НЯ́НЬО діал., НЯ́НЬО діал., НЯ́НЬКО діал.; ПАНОТЕ́ЦЬ заст. (з повагою). Батько сількора Василя, середняк Опанас Трубенко, був людиною неквапливою (О. Словник синонімів української мови
  8. панотець — Паноте́ць, -тця́, -тце́ві, пано́тче! -тці́, -тці́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. панотець — Панотець, -тця́ м. 1) Отецъ. Подивітеся, паниченьки, які в мене черевиченьки; отсе мені панотець покупив, щоб хороший молодець полюбив. н. п. 2) Священникъ. Панотець глянув на її щире покаяння, звелів Мотрі одвести її у манастир. Стор. Словник української мови Грінченка