парка

Значення в інших словниках

1. парка — па́рка 1 іменник жіночого роду пара па́рка 2 іменник жіночого роду, істота богиня долі Орфографічний словник української мови
2. парка — див. жмут Словник синонімів Вусика
3. парка — I -и, ж. 1》 Зменш.-пестл. до пара I. 2》 розм. Те саме, що пара I. 3》 діал. З'єднані попарно в'язки, пучки чого-небудь. II -и, ж. 1》 У давньоримській міфології – одна з трьох богинь долі, які від народження людини до смерті пряли її "нитку життя". Великий тлумачний словник сучасної мови
4. парка — ПА́РКА¹, и, ж. 1. Зменш.-пестл. до па́ра¹. То своїх було воликів десять парок, а тепер вже в нього двадцятеро пар (Г. Квітка-Основ'яненко); [Сидір Свиридович:] А ми таки, Явдоню, прожили вік, як ті голуб'ята в парці (І. Нечуй-Левицький). 2. розм. Словник української мови у 20 томах
5. парка — па́рка кул. вид булки (ст): Паркою звали овальну булку в противенстві до округлої, зверху понарізуваної “кайзерки”. Велика парка коштувала 2 крайцари, мала – 15 кр. А ті свіжі парки мали ту прикмету, що, коли їх здусилося, вони дуже милозвучно тріщали (Шухевич) Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. парка — ПА́РКА¹, и, ж. 1. Зменш.-пестл. до па́ра¹. То своїх було воликів десять парок, а тепер вже в нього двадцятеро пар (Кв.-Осн., II, 1956, 132); [Сидір Свиридович:] А ми таки, Явдоню, прожили вік, як ті голуб’ята в парці (Н.-Лев., II, 1956, 473). 2. розм. Словник української мови в 11 томах