парка

ПА́РКА¹, и, ж.

1. Зменш.-пестл. до па́ра¹.

То своїх було воликів десять парок, а тепер вже в нього двадцятеро пар (Г. Квітка-Основ'яненко);

[Сидір Свиридович:] А ми таки, Явдоню, прожили вік, як ті голуб'ята в парці (І. Нечуй-Левицький).

2. розм. Те саме, що па́ра¹.

По чарці, по парці, та вп'ять по п'ять (Номис).

3. діал. З'єднані попарно в'язки, пучки чого-небудь.

– Максиме Йосиповичу! – вже наказую. – В'яжіть парки, а я огляну дах (Ю. Збанацький);

Ми напиляли сухих берестків, нав'язали парок, і дід поліз на хату (В. Дрозд).

ПА́РКА², и, ж. (з великої і малої літери).

За римською міфологією – одна з трьох богинь долі, які від народження людини до смерті пряли її “нитку життя”.

А поки те, та се, та оне... Ходімо просто-навпростець До Ескулапа на ралець – Чи не одурить він Харона І Парку-пряху?.. (Т. Шевченко);

* У порівн. Ось проходить повз мене вздовж берега .. одягнена вже по-осінньому літня жінка. Вона, як парка, пряде білу нитку (О. Довженко).

ПА́РКА³, и, ж.

1. Верхній зимовий одяг, пошитий хутром нагору.

Тепла парка.

2. Подовжена тепла стьогана курточка з капюшоном, з верхом із щільної водонепроникної тканини.

Довга парка.

3. Спортивна курточка з капюшоном, штормівка, вітрівка.

Парка була йому до лиця.