передзвонити
Передзвонити, -ню́, -ниш
гл. Окончить звонить. Передзвонили у всі дзвони до церкви. Грин. II. 154, 155.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- передзвонити — передзвони́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- передзвонити — див. передзвонювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- передзвонити — ПЕРЕДЗВОНИ́ТИ див. передзво́нювати. Словник української мови у 20 томах
- передзвонити — ПЕРЕДЗВОНИ́ТИ див. передзво́нювати. Словник української мови в 11 томах