передзвонити

Передзвонити, -ню́, -ниш

гл. Окончить звонить. Передзвонили у всі дзвони до церкви. Грин. II. 154, 155.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. передзвонити — передзвони́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. передзвонити — див. передзвонювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. передзвонити — ПЕРЕДЗВОНИ́ТИ див. передзво́нювати. Словник української мови у 20 томах
  4. передзвонити — ПЕРЕДЗВОНИ́ТИ див. передзво́нювати. Словник української мови в 11 томах