1. Словник української мови Грінченка

пестивий

Пести́вий, -а, -е

Нѣжный, ласкающій. Мати увечері своїм пестивим голосом нашепче дитині про любов до всього живого. Мир. ХРВ. 84.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пестивий — пести́вий прикметник рідко Орфографічний словник української мови
  2. пестивий — -а, -е, рідко. Те саме, що пестливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пестивий — ПЕСТИ́ВИЙ, а, е, рідко. Те саме, що пестли́вий. Вона не знала жалування, того пестивого материного жалування, що так добре його видко навіть, як гляне мати, як погладе дитину по голівці (Б. Грінченко). Словник української мови у 20 томах
  4. пестивий — ЛАСКА́ВИЙ (який виявляє або виражає ласку), НІ́ЖНИЙ, ЛА́ГІДНИЙ, ПЕСТЛИ́ВИЙ, ГОЛУБИ́НИЙ, ЛА́ДНИЙ розм., ПОЛЮБО́ВНИЙ розм., ЗЛА́ГІДНИЙ рідше, ПЕСТИ́ВИЙ рідко; СКЛІ́ННИЙ, ПРИГОЛУ́БЛИВИЙ розм. (який виражає ласку); ПЕ́ЩЕНИЙ діал. (перев. про слово). Словник синонімів української мови
  5. пестивий — ПЕСТИ́ВИЙ, а, е, рідко. Те саме, що пестли́вий. Вона не знала жалування, того пестивого материного жалування, що так добре його видко навіть, як гляне мати, як погладе дитину по голівці (Гр., Без хліба, 1958, 151). Словник української мови в 11 томах