1. Словник української мови у 20 томах

пестивий

ПЕСТИ́ВИЙ, а, е, рідко.

Те саме, що пестли́вий.

Вона не знала жалування, того пестивого материного жалування, що так добре його видко навіть, як гляне мати, як погладе дитину по голівці (Б. Грінченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пестивий — пести́вий прикметник рідко Орфографічний словник української мови
  2. пестивий — -а, -е, рідко. Те саме, що пестливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пестивий — ЛАСКА́ВИЙ (який виявляє або виражає ласку), НІ́ЖНИЙ, ЛА́ГІДНИЙ, ПЕСТЛИ́ВИЙ, ГОЛУБИ́НИЙ, ЛА́ДНИЙ розм., ПОЛЮБО́ВНИЙ розм., ЗЛА́ГІДНИЙ рідше, ПЕСТИ́ВИЙ рідко; СКЛІ́ННИЙ, ПРИГОЛУ́БЛИВИЙ розм. (який виражає ласку); ПЕ́ЩЕНИЙ діал. (перев. про слово). Словник синонімів української мови
  4. пестивий — ПЕСТИ́ВИЙ, а, е, рідко. Те саме, що пестли́вий. Вона не знала жалування, того пестивого материного жалування, що так добре його видко навіть, як гляне мати, як погладе дитину по голівці (Гр., Без хліба, 1958, 151). Словник української мови в 11 томах
  5. пестивий — Пести́вий, -а, -е Нѣжный, ласкающій. Мати увечері своїм пестивим голосом нашепче дитині про любов до всього живого. Мир. ХРВ. 84. Словник української мови Грінченка