1. Словник української мови Грінченка

петелька

Пете́лька, -ки

ж.

1) ум. отъ петля. за петельки вхопив. Схватилъ за грудь. Новомоск. у.

2) мн. Переплетенныя веревочки, въ которыхъ носятъ горшки съ кушаньемъ въ поле. Угор.

3) мн. Веревки, сложенныя въ петлю: въ нихъ, на небольшія разстоянія, носятъ охапки сѣна. Шух. I. 171.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. петелька — пете́лька іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири пете́льки Орфографічний словник української мови
  2. петелька — [пеител'ка] -л'кие, д. і м. -л'ц'і, мн. -ел'кие/-еил'ки, -ел'ок /-еил'ок дв'і пеител'кие Орфоепічний словник української мови
  3. петелька — -и, ж. 1》 Те саме, що петля 1), 4). 2》 Те саме, що петлиця. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. петелька — Пете́лька, -льки, -льці; -те́льки, -те́льок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. петелька — ПЕТЕ́ЛЬКА, и, ж. 1. Те саме, що петля́ 1, 4. [Марко:] Синку, так то ж ти витяг мене з німецької петельки? (З. Мороз); З саморобного ґудзика його полинялої сорочки знову скочила розношена петелька (М. Словник української мови у 20 томах
  6. петелька — бра́ти / взя́ти за пете́льки́ кого. 1. Загрожувати бійкою, починати бійку. Хлопець взяв товариша за петельки, коли той його образив (З усн. мови). 2. Рішуче наступати на кого-небудь, домагаючись чогось. Фразеологічний словник української мови
  7. петелька — ПЕТЛЯ́ (частина мотузки, ремінця тощо, складена кільцем), ПЕТЕ́ЛЬКА, СКРУТ діал., СКРУ́ТЕЛЬ (СКРУ́ТІЛЬ) діал.; ЗА́ШМОРГ (кільце, що затягується). Вершник схилився з сідла і зручним помахом свого петлею скрученого батога підхопив хижака з землі (О. Словник синонімів української мови
  8. петелька — ПЕТЕ́ЛЬКА, и, ж. 1. Те саме, що петля́ 1, 4. [Марко:] Синку, так то ж ти витяг мене з німецької петельки? (Мороз, П’єси, 1959, 68); З саморобного гудзика його полинялої сорочки знову скочила розношена петелька (Стельмах, II, 1962, 12)... Словник української мови в 11 томах